Звісно, що перший поштовх розвитку надало відкриття родовищ нафти. Але порівняно з сусідніми еміратами Дубай має мізерні запаси, та й видобуток нафти сьогодні дає лише 1% його доходів. Решту місто заробляє на туризмі, торгівлі, фінансових послугах, а також на Jebel Ali Free Zone (JAFZA). Перша на Близькому Сході вільна економічна зона була започаткована 1985 року. Сьогодні 8000 компаній, що працюють на території JAFZA, приносять Дубаю 24% ВВП.
Як це роблять у Дубаї
JAFZA легко знайти на супутникових знімках. Сірий багатокутник на узбережжі між «пальмовими» островами Палм-Джумейра і Палм-Джабаль-Алі, поруч зі штучною глибоководною гаванню Джабаль-Алі, за своїми розмірами нагадує невелике місто. Найбільша у світі вільна економічна зона охоплює близько 100 квадратних кілометрів (для порівняння, площа Чернігова – 79 км²).
У зоні розміщуються виробництва, склади, офіси, шоуруми, торговельні майданчики, вантажне обладнання, земельні ділянки під оренду, крамниці та житло для працівників. До господарства JAFZA входять вантажний аеропорт, дві сотні контейнерних ліній, залізничні колії загальною протяжністю 1200 кілометрів, 75-кілометрова лінія метро і тисячі кілометрів автодоріг. Ця держава в державі – із власним законодавством і податковою системою – дає 150 000 робочих місць і щорічно пропускає через себе товари на $90 мільярдів. Преференції вільної економічної зони привабили до JAFZA компанії Mitsubishi, Nissan, FedEx, DHL, LG Electronics, Swarovski, PepsiCo, Caterpillar, Isuzu, Mercedes, Nestle, Canon і ще близько сотні учасників списку найбільших американських компаній Fortune 500.
Українська реальність
Повернімося до реальності – ми в Україні. У середині 1990-х років законодавство передбачило створення 9 територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності та 12 спеціальних економічних зон: у Донецьку, Маріуполі, Миколаєві, Одесі, Закарпатті, Криму, Київській області тощо.
Однак інвестиційного буму не сталося. Хоча в одну лише СЕЗ «Донецьк» планували залучити $500 мільйонів, до 2004 року всі українські СЕЗ отримали тільки $171 мільйон інвестицій. Здебільшого це були гроші українського бізнесу. Непрозорий корупційний механізм розподілу податкових преференцій створив пробоїну в державному бюджеті, тож 2005 року пільги з СЕЗ і ТПР були зняті.
Із 2012 року в Україні діє закон 5018-VI «Про індустріальні парки», який мав би створити зони тяжіння для іноземних інвестицій. Однак традиційне ставлення урядовців до таких проєктів як до «податкових дірок» не дало їм запропонувати бізнесу справді привабливі стимули. Резиденти індустріальних парків в Україні не можуть розраховувати на податкові канікули або безмитне ввезення товарів. Держава пропонує їм лише звільнення від сплати мита на ввезене обладнання і пайової участі в розвитку інфраструктури, а також надію на можливе виділення безпроцентних позик.
Результат такої політики легко передбачити. На папері існують 44 індустріальні парки, реально функціонують 8. Середня кількість компаній-резидентів у них – 2. За нашими оцінками, відмова від стимулювання інвесторів у 2018-2019 роках призвела до втрати Україною близько $3,7 мільярда потенційних вкладень: низка транснаціональних компаній відмовилися від створення виробництва в нашій країні та почала будувати заводи в індустріальних парках інших держав Східної Європи.
Що ж потрібно зробити українській державі, аби на нашій землі з'явилася власна JAFZA?
Податкові преференції
Успішні вільні економічні зони звільняють від мита й комерційних зборів, гарантують репатріацію капіталу та прибутку, будують і дешево здають в оренду приміщення, відкривають доступ до портів і аеропортів, приєднують до енергомереж за субсидованими цінами й допомагають у питаннях, пов'язаних із трудовим правом. Крім того, за символічну плату в них надається житло для працівників, їдальні та охорона.
Ось, приміром, перелік основних грошових преференцій, одержуваних резидентами JAFZA:
- 0% податок на прибуток на 50 років із можливістю продовження;
- 0% мита на імпорт і реекспорт;
- 0% на доходи працівників;
- немає обмежень на репатріацію капіталу;
- немає валютних обмежень.
Легкість створення компаній
Це дуже короткий пункт, оскільки для створення компанії зі 100% іноземним капіталом у JAFZA доведеться подати (можна дистанційно) набір із 20 документів на кшталт опису галузі діяльності і зразків підпису директора. Список документів разом зі зразками заповнення легко знайти на сайті JAFZA.
Потім сплачуєте реєстраційний збір у розмірі близько $1360, купуєте ліцензію – і все, ласкаво просимо до Дубая.
Єдине сервісне вікно
Сервіс One Stop Shop дозволяє резидентам JAFZA одержувати в одному офісі за один візит усі адміністративні послуги, пов'язані з документами, людьми і процесами. Це виводить зручність бізнесу на цілком новий рівень. Єдиний центр обслуговування максимально ефективним чином знімає бар'єри, що можуть виникнути перед інвесторами. Тут розв’язують проблеми створення компаній, ліцензування, віз, оренди приміщень, рекрутингу.
Перелік можливостей офлайнового One Stop Shop здається нескінченним, але ще й доповнюється електронними сервісами. До мобільного додатку Jafza Mobile App підключені 156 адміністративних і комерційних послуг, а сайт The Dubai Trade Portal відкриває доступ до логістики портового оператора DP World, авіа- і автоперевезень, митного оформлення.
План дій
По-східному розкішні умови ведення бізнесу для іноземних компаній розроблялися в Дубаї останні 35 років. Навіть теоретично вони не можуть бути скопійовані в Україні повністю і миттєво. Але спостереження навіть не за Еміратами, а за Польщею і Чехією, які регулярно відтягують стратегічних інвесторів з України до своїх індустріальних парків, не залишає нам вибору. Економіка критично потребує зовнішніх вливань, а отже, вільних економічних зон якогось формату. Доопрацювання нинішнього закону, ухвалення нового або встановлення особливої інвестиційної зони за угодою з іншою державою – будь-яке рішення буде кращим за теперішній застій.
- Мета: створення галузей із високою доданою вартістю, економічне зростання в найбідніших регіонах.
- Місце: прикордонні зони, як найпривабливіші для орієнтованих на експорт виробництв, і український Донбас, що найсильніше потребує інвестицій.
- Ключові стимули: податкові канікули, звільнення від ПДВ та податку на дивіденди.
- Додаткові переваги: безплатне підключення до інженерних мереж; незалежна організація, що надає сервіс «єдиного вікна».
- Заходи контролю з боку держави: митне оформлення, прозорість у розподілі пільг, відмова від грошових субсидій із бюджету.